ШИФР, -у, ч. 1. Сукупність умовних знаків (цифр, літер і т. ін.), певні комбінації яких використовують у таємному листуванні й читають за допомогою ключа (у 3 знач.). // розм. Умовне позначення, заміна чого-небудь чимсь іншим. 2. Код, застосовуваний при механізованій обробці даних на лічильно-перфораційних та електронно-обчислювальних машинах. 3. Умовне позначення на книжках, рукописах і т. ін., що вказує на їхні місця в бібліотеках, сховищах. // Умовне позначення якоїсь таємної праці, таємного документа тощо. 4. заст. Вензель.
Шифр в інших словниках
| Шифр — Тлумачний словник української мови |