Шприц — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ШПРИЦ, -а, ч. 1. Хірургічний інструмент у вигляді циліндра з поршнем і порожнистою голкою, який використовується для впорскування в організм лікарських речовин, а також для відсмоктування звідти рідини. 2. спец. Інструмент подібної будови, який використовується в техніці й промисловості. Шприц для крему. Шприц для мастила.