Шпур — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ШПУР, -у, ч. 1. гірн. Вузький циліндричний отвір, що його висвердлюють у гірських породах і наповнюють вибуховою речовиною під час вибухових робіт. 2. мет. Отвір у горні шахтної печі для випускання рідких продуктів плавки.