Штука — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ШТУКА1, -и, ж. 1. Окремий предмет із загалу однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні зі словами на позначення кількості). ** На штуки - по одному предмету. 2. заст. Частина чого-небудь, що є сама по собі окремою цілою річчю, предметом; шматок. 3. Непочатий сувій матерії певної довжини, який надходить з фабрики для продажу. 4. розм. Взагалі яка-небудь річ, явище, обставина і т. ін. // Окремий витвір мистецтва. // Щось складне, незвичайне, несподіване і т. ін. // Людина, яка має незвичайні якості, є загадкою для оточення і т. ін.; хитра, потайна людина. 5. розм. Витівка, каверза. // Спритний трюк, фокус, вправний рух. // Вдалий, хитрий прийом чи задум; хитрощі. Утнути штуку.
ШТУКА', -и, ж., діал. Мистецтво. // Уміння, майстерність. ** Для штуки - заради самого заняття; знічев'я.