Шукач — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ШУКАЧ, -А, ,. 1. Людина, зайнята розшуками чого-небудь. // Особа, яка (перев. професійно) займається відкриттям, розшуками родовищ копалин, рослин, нових шляхів і т. ін. Шукач пригод. 2. розм. Те саме, що шпик2. 3. перев. у сполуч. зі сл. собака. Службовий собака з гострим чуттям, який відшукує кого-, що-небудь за слідами. 4. тех. Механізм, пристрій, який автоматично знаходить що-небудь.