Шуміти — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ШУМІТИ1, -млю, -миш; мн. шумлять; недок. 1. Видавати, утворювати шум (див. шум' 1). // чим, об що. Створювати шум (про листя дерев). Шумить гай. 2. перен. Проходити жваво, бурхливо (про життя, молодість і т. Ін.). 3. перен., розм. Багато, голосно, збуджено говорити, жваво обговорювати що-небудь. 4. перен., розм. Швидко пересуватися, мчати.
ШУМІТИ2, -іє, недок. Те саме, що шумувоти1; пінитися.