ЩАСЛИВИЙ, -а, -є. 1. Який має щастя, який зазнав щастя, радості. //- у знач. ім. щасливі, -вих, мн. Люди, яким щастить. // Дуже радий чому-небудь. // чим. Задоволений чим-небудь, радісний з приводу чогось. // з інфін. Дуже охочий, радий що-небудь робити. // Сповнений радості, щастя (про почуття). // Який виражає щастя, викликаний щастям. ** бувай щасливий - ввічлива форма побажання щастя на знак прощання з ким-небудь. ** Будь щасливий: а) уживається як побажання кому-небудь щастя в житті; б) ввічливе побажання щастя, добра на знак прощання з ким-небудь. 2. Який приносить або приніс щастя, успіх, удачу; винятково сприятливий, радісний. // Особливо вдалий, гарний. // Який сприяє щастю, радості, успіхові. 3. Якому випадає щастя, успіх, удача, якому щастить. // у знач. ім. щасливий, -вого, ч.; щаслива, -вої, ж.; щасливі, -вих, мн. Людина, якій щастить. 4. Успішний, благополучний. // Вигідний для кого-небудь; виграшний. // Не пов'язаний з муками, переживаннями; легкий. Щаслива смерть. " Щасливої дороги - побажання вдалої поїздки, подорожі тому, хто від'їжджає куди-небудь.
