ЩАСТЯ, -я, с. 1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. // Зовнішній вияв цього відчуття. // Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо. // Про того, хто дає радість кому-небудь, викликає гаряче почуття симпатії, любові. // Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь. ** вважати (мати) за щастя - бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь. Вйпало (випадає) щастя кому, перев. з інфін. -судилося комусь робити що-небудь, поталанило кому-небудь у якійсь справі, з'явилася можливість взяти участь у чомусь. 2. Досягнення, успіх, удача. // у знач, присудк. сл. Щастить, таланить кому-небудь. // Уживається як вигук при вираженні великої радості, відчуття схвильованості через раптовий, несподіваний успіх, вихід з якого-небудь становища, ситуації тощо. " мати щастя: а) бути, почувати себе щасливим; б) (перев. у формі 2 ос. теп. ч.) тобі, вам поталанило; в) (з інфін.) бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь. На щастя: а) (у знач, вставн. сл.) дуже добре для кого-небудь; б) щоб був успіх, удача, щоб поталанило кому-небудь. Пробувати щастя - намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх. 3. Доля, талан. // Добробут, щасливе життя.
Щастя в інших словниках
| Щастя — Тлумачний словник української мови |