ЩЕЛЕПА, -и, ж. 1. Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зсои. // Такий орган у тварин. // Орган захоплювання і часто подрібнення їжі (у комах). // Частина обличчя або морди, де містяться ці кістки або органи. 2. Пластинка зі вставними зсоами; зсонии протез. 3. спец. Деталь машини, механізму, Інструмента тощо, призначена для закріплювання, захоплювання або подрібнювання чого-небудь.
Щелепа в інших словниках
| Щелепа — Тлумачний словник української мови |