Юка — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЮКА, -и, ж. 1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками. 2. Волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі тощо.