Ябеда — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЯБЕДА, -и. 1. ж., заст. Наклеп, обмова, поширювані з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь. // Прохання, заява і т. ін. 2. ч. і ж., розм. Тни (та), хто зводить наклеп на кого-небудь, обмовляє когось, доносить комусь на когось.