Янус — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЯНУС, -а, ч. 1. У давньоримській міфології - бог часу, початку й кінця будь-чого; зображували з двома обличчями - старим і молодим, оберненими в різні боки. 2. перен. Дворушник, підступна людина.