ІЗОЛЯТОР, -а, ч. 1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. 2. Виріб для ізоляції та кріплення дроту. 3. Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо. // Спеціально пристосоване приміщення для тварин із заразними хворобами. 4. Приміщення для тимчасового одиночно-го ув’язнення осіб, які завинили у чомусь.
Ізолятор в інших словниках
| Ізолятор — Тлумачний словник української мови |