ІМУНІТЕТ, -у, ,. 1. мед., біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. ** Активний Імунітет - імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену, гуморальний імунітет - імунітет, зумовлений наявністю певних біологічно активних речовин. Набутий імунітет - імунітет, що розвивається внаслідок перенесеної інфекції або імунізації, має сувору специфічність і не передається спадково. 2. Виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе місце в державі. // Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані. ** депутатський (парламентський) імунітет - недоторканність депутатів парламенту, а іноді й інших представницьких органів влади. Податковий імунітет - звільнення від сплати податків деяких юридичних чи фізичних осіб згідно з національним або міжнародним правом. Президентський імунітот - недоторканність президента як глави держави; означає, що його не можна імунний арештувати, затримати, притягнути до судової відповідальності на час обіймання своєї посади. Суверенний імунітет - доктрина, згідно з якою суверенна держава не може переслідуватися у судовому порядку, а на її кошти не може бути накладений арешт, судбвий імунітет - недоторканність судів як носіїв судової влади. Тканинний імунітет - несприйнятливість тканини до ураження певними мікроорганізмами.
Імунітет в інших словниках
| Імунітет — Тлумачний словник української мови |