Іронія — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ІРОНІЯ, -ї. ж. 1. Прихована насмішка; глузування, кепкування, глум. ** Іронія дблі, книжн. - про безглуздий випадок. 2. Стилістичний засіб, коли слову або зворотові надається протилежного значення з метою глузування.