Істина — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ІСТИНА, -и, ж. 1. Те саме, що правда 1. 2. книжв. Моральний ідеал, справедливість. 3. філос. Достовірне знання, що правильно відображає реальну дійсність у свідомості людей. 4. Положення, твердження, судження, перевірене практикою, досвідом. 5. У мовах програмування - одве з двох значень, які можуть приймати логічні змівві.