Баран — Великий тлумачний словник сучасної української мови

БАРАН, -а, ч. 1. Самець вівці. 2. Дика травоїдна тварина з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. 3. лайл. Про нерозумну, слабодуху людину. 4. розм. Гребінь замету, крижини. // М’ясиста середина кавуна.

Баран в інших словниках

Баран — Тлумачний словник української мови

Баран — Російсько-український академічний словник (А–П)

Баран — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544