Бувалий — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БУВАЛИЙ, -а, -е. Який багато бачив, зазнав у своєму житті; який має великий життєвий досвід. // у знач. ім. бувилий, -лого, ч. Про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті; бувалець.