Бід — Великий тлумачний словник сучасної української мови
БІД, -а, ч. 1. Пропозиція з боку покупця щодо конкретної ціни купівлі товару або укладення контракту. 2. Зобов'язання на купівлю товару за конкретну ціну. 3. Надбавка до ціни на аукціоні. 4. Ставка по цінним паперам, депозитам. біда', -й, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. // Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. // у знач, присуди, сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. ** на бід;) - на нещастя, на лихо. 2. заст. Провина, шкода.