ВЕРТИКАЛЬ, -і, ж. 1. Прямовисна лінія, що збігається з напрямом виска (днв. висок2); прот. горизонталь. 2. муз. Одночасне звучання двох або кількох звуків; одночасність звучання може бути фізичною (акорд) або психологічною (арпеджіо, гармонічна фігурація), коли звуки з'являються послідовно, але являють собою звичну звукову форму (акорд, тризвук). ** По вертикалі - від нижчого за підпорядкованістю підприємства, установи, органу, організації, особи до вищого чи навпаки.
Вертикаль в інших словниках
| Вертикаль — Тлумачний словник української мови |