Вірчий — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ВІРЧИЙ, -а, -е. Який свідчить про доручення комусь чого-небудь. ** вірчі грамоти - документи, які засвідчують призначення певної особи дипломатичним представником у якій-небудь державі.