ДОБРО, -А, с. 1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо; прот. лихо, зло. // Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. * Не доводити до добра -бути причиною неприємних наслідків. У (в) добрі, із сл. жити, рости і т. ін. - у сприятливих матеріальних умовах. Щоб йому (їй, їм) добра не було! - уживається як лайка для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. 2. у знач, присудк. сл., розм. Про задоволення, що його хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін. 3. Сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно. 4. ірон. Про щось погане, недоброякісне, незначне і т. ін. 5. у знач, присл. добром, розм., рідко. Без сперечань, за згодою; по-доброму. 6. Дозвіл, згода на що-небудь. Давати добро.
Добро в інших словниках
| Добро — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Добро — Російсько-український академічний словник (А–П) |