Добробут — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДОБРОБУТ, -у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток. добровільний, -а, -е. 1. Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; прот. примусовий. 2. Який утворюється, існує на основі самодіяльності мас, завдяки підтримці громадськості.