Друг — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДРУГ, -а, ч. (мн. Друзі, -ів). 1. Особа, зв'язана з ким-небудь дружбою, довір'ям, відданістю; товариш, приятель; прот. ворог. // Особа, зв'язана з ким-небудь взаємним коханням, любов'ю; коханий, любимий. // (одн. друже, мн. друзі). Уживається в кличній формі за ввічливого, поблажливого або іронічного звертання. 2. чого. Прихильник, захисник кого-, чого-небудь.