Дідух — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ДІДУХ, -А, ч., етн. Сніп, якого ставили за старим звичаєм у кутку хати перед Різдвом. дідьків, -кова, -кове. Належний дідькові. ** Дідькова личина; дідькове кодло (плам'я) - грсоі, лайливі вислови.