Зімятий — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Зімятий

ЗІМ'ЯТИЙ, -а. -є. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до ЗІМ'ЯТИ. // зім'йто, безос. присудк. сл. 2. у зиач. при-км. Який зім'явся, став пом'ятим. 3. у зиач. прикм. Покритий зморшками, зморшкуватий (про обличчя).

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544