КРАЙ', -ю. ч. 1. Лінія, що обмежує поверхню чого-небудь, а також те. що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кінець І). II Верхній зріз стінок посудини, яких-небудь заглиблень і т. ін. // Найвіддаленіша від центру частина якої-небудь місцевості; околиця. ** Передній край, військ. - найближча до супротивника лінія оборони. Криєм вуха чути (почати і т. ів.): а) не повністю, трохи чути; б) між іншим, мимохідь, випадково чути. Чбрез край - понад міру. 2. розм., рідко. Те саме, що шматок. 3. чому. Закінчення, припинення якоїсь дії, стану. // кому і без додатка. Закінчення життя; смерть. // у знач, присудк. сл. Усе закінчено. 4. рідко. Те саме, що країна 1,2.** Рідний край - Батьківщина, вітчизна. 5. Місцевість, область, район і т. ін., що має певні природні й кліматичні особливості; сторона. // тільки ми., у сполуч. з присв. займ. Про місцевість, у якій хтось проживав, з якої хтось походить. 6. Велика адміністративно-територіальна одиниця поділу в Росії та Казахстані. Алтайський край.. ** Без крию: а) який не має видимих меж (у просторі); безмежний; б) який безконечно триває; необмежений (у часі); в) безмежно (в просторі); г) постійно, безперервно; ґ) дуже, надзвичайно; д) у дуже великій кількості. До [самого] крию: а) цілком, зовсім, гранично; б) до межі, після якої продовження дії неможливе; далі нікуди.
Край в інших словниках
| Край — Тлумачний словник української мови |
| Край — Російсько-український академічний словник (А–П) |