Лецитин — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ЛЕЦИТИН, -у, ч., хім. Жироподібна органічна речовина, велика кількість якої міститься в нервових тканинах, яєчному жовтку, ікрі тощо. лецитинази, -ів, мн. Гідролітичні ферменти, які розкладають фосфатиди в організмах тварин і рослин; є в складі отрути деяких змій. лечо, невідм., с. Консервований червоний угорський перець із помідорами та цибулею.