ЛЮДИ, -ей, мв. (оди. людина, -и, ж.). 1. Суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці. // Ці істоти у протиставленні іншим істотам. //- звичайно з означ. Особи, що належать до певної суспільної групи, середовища. // з означ. Особи, об'єднані певними, характерними або спільними ознаками. // звичайно з числ. або означ. Певна або велика кількість осіб. 2. Сторонні, інші особи у протиставленні ссо'єктові. // Особи, що оточують певного ссо'єкта. // Особи, знайомі певному ссо'єктові. // Особи, що мають справу з певним ссо'єктом. //- Особи, з якими певний ссо'єкт зв'язаний якими-небудь обов'язками (господарі, наймачі тощо). // Уживається у значенні узагальнення, узагальненого звертання (часто з означенням добрі). 3. Особи, що працюють у якій-небудь галузі виробництва; працівники. //Особовий склад війська, жива сила (на протива-іутехніці). 4. з означ., іст. Різні категорії вільного та особисто залежного населення у феодальному суспільстві. // Особи, які перебували в особистій залежності від пана; кріпаки. // заст. Чоловіки у протиставленні жінкам.
Люди в інших словниках
| Люди — Тлумачний словник української мови |
| Люди — Російсько-український академічний словник (А–П) |