ОБВИНУВАЧЕННЯ, -я, с. 1. Дія за знач. обвинуватити. // Те, що обвинувачує, засуджує кого-, що-не-будь. // Судовий документ, який містить перелік чиїх*небудь злочинів, вказує на чиюсь вину. 2. тільки одн., юр. Сторона-обвинувач у судовому процесі. обвинувачка, -и. Жін. до обвинувач.
