ОБЛИЧЧЯ, -я, с. 1. Передня частина голови людини. Знати в обличчя. " маскоподібне обличчя -обличчя з відсутністю міміки та зі згладженими складками, нефритичне обличчя - обличчя, яке характеризується одутлістю, блідо-сірим кольором шкіри, набряклими повіками, роздутими надбрівними дугами; ознака нефритичного синдрому. Пташине обличчя - обличчя, яке характеризується скошеним і западаючим назад підборіддям. Рйб'яче обличчя - обличчя, яке характеризується різко звуженим ротовим отвором. 2. перен. Загальний вигляд, зовнішні обриси чого-небудь. // Найпоказовіша риса явища, предмета і т. ін., яка виражає його суть. // Зміст якого-небудь явища у поєднанні з його оформленням, структурою. // Сукупність основних якостей кого-, чого-небудь, його суть.
Обличчя в інших словниках
| Обличчя — Тлумачний словник української мови |
| Обличчя — Фразеологічний словник української мови |