ОБІЧ1, присл. 1. Поруч, поряд. // На деякій відстані; збоку, осторонь. // На деяку відстань: набік, соік. 2. у знач, прийм., з род. в. Указує на положення одного предмета щодо іншого у знач, біля, поряд, поруч.
ОБІЧ2, ббочі, ж., зах. Обочина.
Обіч в інших словниках
| Обіч — Тлумачний словник української мови |