Останки — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ОСТАНКИ, -ків, мн. (одн. останок, -нка, ч.). 1. Те, що залишилося від чого-небудь; рештки, залишки. ** Без останку: а) повністю, остаточно; до кінця; б) нічого не лишаючи після себе; безслідно. До останку: а) повністю, до кінця; б) до останньої можливості; в) до кінця життя; до смерті. На останку; На останок - на закінчення, на завершення чого-небудь; під кінець. 2. Тіло, рештки тіла небіжчика.