ОСТАННІЙ, -я, -є. 1. Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; прот. перший. // Який залишається до кінця чого-небудь. // Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін. // Те саме, що передсмертний. ** віддавати останню шану; проводжати в останню путь кого - виражати пошану до померлого, прощаючись із ним. 2. Єдиний, який зберігся, залишився. // Який втрачаючись, вичерпуючись, добігає до кінця. // у знач. ім. останнє, -нього, с. Рештки, залишки від чого-небудь. ** до останнього - поки є можливість. 3. Вирішальний, остаточний. // Найважливіший, найвагоміший. 4. Найближчий до моменту повідомлення (про певну подію і т. ін.); попередній. // Який безпосередньо передує тому, про що йде мова або моментові повідомлення (про відтинок часу). 5. Крайній, найвищий. // Найпізніший з-поміж інших. Останній термін. 6. Який щнино з'явився; найсучасніший, найновіший. Автомобіль останнього випуску. 7. Найгірший серед інших; поганий. // Брутальний, непристниний (про лайливі вислови). 8. Щнино згаданий, названий, сказаний. //- у знач. ім. останній, -нього, ч.; остання, -ньої, ж.; останнє, -нього, с. Указує на щнино названу особу, щнино згаданий предмет і т. ін. у знач., близькому до особ. займ. він, вона, воно. 9. перев. мн., рідко. Усі, крім названого; інші, решта.
Останній в інших словниках
| Останній — Тлумачний словник української мови |
| Останній — Фразеологічний словник української мови |