ОТАМАН, -а, ч. 1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. // Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17 - 18 ст. Курінний отаман. Наказний отаман. 2. У дореволюційній Росії - начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман. 3. У роки громадянської війни -верховода контрреволюційних формувань. 4. заст. 865
Отаман в інших словниках
| Отаман — Тлумачний словник української мови |