ПОБИТИЙ, -а, -є. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до побити 2 - 9. // у зиач. прикм. // побито, безос. присудк. сл. 2. у знач, прикм. Убитий, забитий (про багатьох). // перен. Зневірений, знесилений, пригнічений. 3. у знач, прикм. Розбитий, розколотий на шматки. 4. у зиач. прикм. Пошкоджений ударами, поштовхами і т. ін. // Зіпсований ударами, поштовхами і т. ін. (порваний, оббитий тощо). 5. у знач, прикм. Переможений, розгромлений у бою.
Побитий в інших словниках
| Побитий — Фразеологічний словник української мови |