ПОВІРЕНИЙ, -а, -е. І. рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до повірити2. // повірено, безос. присудк. сл. 2. у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Людина, яка користується особливим довір'ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін. 3. у знач. ім. повірений, -ного, ,., повірена, -ної, ж. Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені. ** Повірений у справах - дипломатичний представник однієї держави в іншій, рангом нижчий від посла. Тимчасовий повірений - дипломат, який очолює дипломатичне представництво за відсутності постійного дипломатичного представника. 4. у знач. ім. повірений, -ного, ч., повірена, -ної, ж. Особа, що займається веденням судових справ. Присижний повірений: у дореволюційній Росії - офіційне найменування адвоката.
Повірений в інших словниках
| Повірений — Словник чужомовних слів і термінів |