Правило — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ПРАВИЛО, -а, с. 1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. ** правило гвинта, спец. - правило визначення якого-небудь руху або вектора в залежності від представлення того, в якому напрямку може загвинчуватися гвинт. 2. Принцип, яким керуються у співжитті, у праці, в поведінці і т. ін. // Звичай, властивий якійсь групі, колективові людей. // Форма вияву інстинкту у тварин. ** правила дбброго тону - вишукані норми поведінки, що служать зразком для наслідування. правила пристоиності - форми поведінки, що узгоджуються з усталеними в суспільстві нормами. 3. чого, мн. Зібрання якихось положень, що визначають порядок ведення або дотримання чого-небудь.
ПРАВИЛО, -а, с. 1. Пристрій, на якому розпрямляють що-небудь. 2. Пристрій, на якому щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують. 3. Довге весло, жердина, щоб керувати човном, плотом і т. ін. 4. Частина стерна у човні. 5. Пристрій у гарматі для спрямування ствола.