ПІДПИРАЛЬНИЙ, -а, -е. Стос, до підпирання. ПІДПИРАННЯ, -я, с. Дія за знач. підпирати. ПІДПИРАТИ, -Аю, -Аєш, недок., ПІДПЕРТИ, підіпру, підіпреш, док., перех. 1. Ставити підпори для підтримки чого-небудь. // Підтримувати голову, підборіддя і т. ін., підставляючи руку, долоню і т. ін. або опирати, схиляти їх на щось. // у сполуч. зі сл. бік, боки. Упирати руку (руки), кулаки у бік (боки). // Правити за підпору чому-небудь. 2. перен., розм. Подавати кому-небудь допомогу; підтримувати когось, чиїсь дії, наміри і т. ін. // Підтверджувати, обґрунтовувати що-небудь. 3. Напирати, штовхаючи кого-, що-небудь. // Давити, тиснути (про що-небудь тверде, незручне). // безос., розм. Про відчуття болю, стиснення у грудях (від хвороби, хвилювання і т. ін.). 4. перен., розм. Бути розташованим, підходити дуже близько, наближатися до чогось. // рідко. Витісняти, прагнучи заступити кого-небудь. 5. перен., розм. Спонукати до чого-небудь, змушувати робити щось. // Ставати нестерпним, дошкульним. Нестатки підпирають.
