РАБ, ч. 1. У рабовласницькому суспільстві -людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності рабовласника. // Селянин-кріпак або слуга кріпосника. // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій. 2. перен. Тни, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними. 3. перен. Тни, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, вчинки і т. ін. ** Раб ббжий: а) (рел.) християнин; б) (жарт.) чоловік взагалі.
Раб в інших словниках
| Раб — Тлумачний словник української мови |
| Раб — Фразеологічний словник української мови |