Раба — Великий тлумачний словник сучасної української мови
РАБА, -й. Жін. до раб. РАБАБ див. ребаб. рабад, -а, ч. Передмістя, ремісничі слободи, розташовані за межами шахристану (резиденції правителя і знаті), у феодальних містах Середньої Азії, Ірану, Афганістану.