РИНДА , -и, ж. 1. Зброєносець та охоронець московських князів і царів у 14 - 17 ст. 2. діал. Свиня. // перен. Про незугарну, недоладну людину.
РИНДА2, -и, ж. 1. заст. Особливий дзвін, що звучить опівдні на суднах парусного флоту. 2. Судновий дзвін для подавання певних сигналів. // Сигнальний підвісний інструмент на судні.
Ринда в інших словниках
| Ринда — Рідні імена. Слов'янський іменослов |