САМІТНИЙ, -ітни, -ітне. 1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий // Лише один; єдиний. // рідко. Безлюдний. 2. Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам. 3. Який не має сім'ї, рідних, близьких; одинокий; сам. // у знач, ім. самітний, -мітнбго, ч.-, самітна, -мітнбі, ж. Людина, що не має родини або не живе в родині. // Який відбувається без сім'ї, рідних, близьких. // рідко. В якому живе одинока людина.
Самітний в інших словниках
| Самітний — Тлумачний словник української мови |