СВАТ', -а, ч. 1. Людина, яка за дорученням того, хто хоче одружитися, або його рідних сватає обрану особу; староста у весільному обряді. // Людина, що часто й охоче виконує такі доручення. Засилати сватів. 2. Батько або родич одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. // свати, -ів, ми. Батьки одного з подружжя. 3. перен., розм. Людина, що посилено пропонує когось на якусь посаду, умовляє взятися за якусь справу. ** Бути сватами (часто у формі майбутнього часу; Будемо сватими) - домовлятися з ким-небудь щодо влаштування когось на якусь роботу, щодо ціни під час торгування тощо.
СВАТ2, -а, ч. Залізний стрижень усередині ткацького човника, на якому обертається цівка з нитками.
Сват в інших словниках
| Сват — Тлумачний словник української мови |
| Сват — Фразеологічний словник української мови |