СПИРАННЯ, -я, с. Дія за знач. спирати і спиратися. СПИРАТИ, -Аю, -Аєш, недок., СПЕРТИ і ЗІПЕРТИ, зіпру, зіпраш; мин. ч. спер і зіпер, -ла, -ло; наказ. сп. зіпри; док., перех. 1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. // Натискаючи, штовхаючи, примушувати кого-небудь відійти, відсунутися. // тільки 3 ос. Здавлюючи, викликати відчуття фізичного болю; утруднювати дихання. ** спирає дух кому, безос. - важко дихати комусь від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін. 2. Притуляти, опирати для стійкості. // перен. Основувати на чому-небудь якісь докази і т. ін. 3. діал. Зупиняти. ** спирати дорогу, діал. — не дозволяти їздити, ходити на певних ділянках дороги.
