СПІРНИЙ, -а, -е. 1. Який викликає спір (див. спір’ 1). 2. Який я предметом спору (див. спір' 2).
СПІРНИЙ, спірна, спірнб, розм. 1. Спритний, вправний (про людину). // Прудкий (про коня). 2. Який виконується, здійснюється швидко й успішно (про роботу, справу і т. ін.). //- Швидкий (про ходу). СПІРНИЦЯ, -і, ж., діал. Сорт цибулі.
Спірний в інших словниках
| Спірний — Словник чужомовних слів і термінів |
| Спірний — Тлумачний словник української мови |