СТАНОВИЙ, -а, -е, лінгв. Стос, до стану (див. стан2 5). Станові відношення в дієслові.
СТАНОВИЙ, станова, станове. 1. Стос, до стану (див. стан2 6). // Зумовлений належністю до якого-небудь стану. 2. Заснований на поділі суспільства на стани; власт. суспільству, поділеному на стани. ** станова монархія - форма феодального панування, при якій влада монарха поєднувалася з органами станового представництва дворян, духовенства і городян.
СТАНОВИЙ*, -А, -е, заст. 1. Стос, до стану (див. стан2 3); пов'язаний з управлінням станом. Станове управління. 2. у знач. ім. становий, -вого, ч. Те саме, що становий пристав (див. пристав).
СТАНОВИЙ2, -А, -е. Головний, основний. “ станова жила, заст. - те саме, що спинний мбзок (див. спинний). Становий йкір, мор. - головний великий якір, якого опускають із судна під час тривалої стоянки. Становий хребат: а) (заст.) те саме, що хребат 1; б) (чого) щось життєво важливе, найголовніше в чому-небудь.
Становий в інших словниках
| Становий — Фразеологічний словник української мови |