Трибуна — Великий тлумачний словник сучасної української мови
ТРИБУНА, -и, ж. 1. Підвищення для виступу промовців у залах громадських зборів, на майданах і т. ін. // чого і яка, перен. Друкований орган, установа, сфера, де політичні діячі, псоліцисти й т. ін. висловлюють свої погляди, ідеї тощо. 2. Споруда на стадіонах, площах і т. ін. здебільшого з розташованими уступами вгору рядами місць для глядачів або осіб, що приймають паради.