УРИВАТИ1 (ВРИВАТИ), -аю, -Аєш, недок., УВІРВАТИ (ВВІРВАТИ) /УРВАТИ, -ву, -веш, док., перех. 1. Тягнучи, смикаючи, відокремлювати частину від цілого; відривати. // Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо); зривати. // Переривати, розривати що-небудь навпіл, на частини. 2. переи. Різко припиняти що-небудь (дію, процес і т. ін.). // неперех. Зупинятися раптово, несподівано (звичайно в розмові, бесіді і т. ін.). Уривати терпець. 3. З труднощами знаходити для якої-небудь мети (час). 4. Діставати, захоплювати, одержувати що-небудь нечесним шляхом, діючи хитрістю, силою і т. ін. 5. Зменшувати, в. Надривати, пошкоджувати. 7. тільки док., розм. Ударити, хльоснути. 8. діал. Бігти, утікати. уривати2 днв. вривати1.
Уривати в інших словниках
| Уривати — Тлумачний словник української мови |
| Уривати — Фразеологічний словник української мови |