ХИСТ, -у, ,. 1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. // Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. // до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. ** Тобі не хист, з інфін. — ти незда-тен, не з твоїми здібностями. 2. діал. Огорожа, захисток.
Хист в інших словниках
| Хист — Тлумачний словник української мови |
| Хист — Фразеологічний словник української мови |